Доволі часто відвідувачі зоопарку цікавляться, чи живі у нас крокодили, бо вони, буцімто, «зовсім не рухаються». Дехто всерйоз думає, що ми замість живої тварини могли поставити в її оселищі опудало або пластиковий макет — як у музеї. Насправді, наші тварини, звісно — справжні та живі: і старожил зоопарку, міссісіпський алігатор Вєра, і пара нільських крокодилів у Домі Бегемота.

Чому ж крокодили та алігатори такі малорухливі? Все просто: це їх життєва стратегія. В природі вони, зазвичай, не ганяються за своєю здобиччю, а підкараулюють її у засідці, причаївшись. Вони чекають, поки здобич сама до них наблизиться, а потім роблять блискавичний кидок і хапають її. Коли ж «обід» схоплений та з`їдений, крокодил може перепочити — полежати, гріючись на сонці (чи то під лампою). Дорослому крокодилу в природі мало що загрожує, тож боятися та ховатися йому немає сенсу. А якщо так— то нащо зайвий раз витрачати енергію та ворушитися?

Тож, доволі часто наші крокодили та алігатор лежать майже нерухомо. Але якщо дивитися довго та уважно, можна таки побачити дрібні рухи, наприклад відкривання і закривання очей. А комусь і щастить застати момент, коли крокодил кудись іде, плаває в басейні або навіть… біжить. Так, крокодили вміють бігати, і дуже швидко! Тому най їх малоактивний спосіб життя не вводить вас у оману — це не пластикові макети, а живі та сильні хижаки.